Сегодня в смт Шевченкове 29.03.2024

У викладанні ми залишилися на рівні 80-90-х років минулого століття — проректор КНУ

Він перечитує "Гаррі Поттера" й захоплюється українським фентезі. Любить подорожувати. В усіх країнах цікавиться організацією навчання в університетах. Переконаний, що Джоан Роулінг, коли змальовувала Хогвардс, нічого не вигадувала, а описала звичайну британську систему освіти.
53-річний Володимир Бугров, проректор з науково-педагогічної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка, хоче бачити вуз комфортним для всіх учасників освітнього процесу, інтегрованим у світовий науковий простір, конкурентоспроможним сучасним дослідницьким вузом.
Що означає якісна вища освіта?

Її суть виглядає, як відповідь на чотири питання: Хто навчає? Кого навчають? Чого навчають? І як? Ці питання, на перший погляд, здаються простими.

А в сукупності розгортаються у стратегію сучасного університету. Щоб бути успішними, привабливими для вступників, роботодавців та меценатів, українські вузи повинні чесно собі відповісти на ці питання.

Не кожна людина, яка захистила дисертацію, може читати лекції


Що заважає КНУ стати українським Хогвардсом?


Я почав би з міфів, з "привидів", що знижують ефективність наших закладів вищої освіти. Перший міф - що будь-яка людина, яка захистила дисертацію, може читати лекції. Це неправда. Тому що викладання професійна діяльність, до якої треба готуватися. І мати хист.
Не кожен практик може стати успішним викладачем. Скажімо, доктор юридичних наук, суддя знає процес судочинства. Але, як вибудувати лекцію, про це, нерідко, поняття не має. Журналіст, іміджмейкер, рекламіст добре упораються зі своєю роботою, але не завжди вміють донести це до студента.
Ми мали би зважати на це.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український студент переніс у Minecraft корпус університету Шевченка: відео


Але ж не відмовлятися від залучення практиків?


Звісно ні. Їм треба допомогти у викладацькій діяльності.
Ми організовуємо заняття через Інститут післядипломної освіти, із залученням кафедри педагогіки, фахівців науково-методичного центру, спеціалістів інших факультетів. Вчимо, як побудувати курс, написати навчальну програму. Бо цей процес у чомусь подібний до зведення будинку: коли закладаєш фундамент, повинен розуміти, яким буде дах. Коли читаєш першу лекцію, повинен розуміти, що буде на останній.


Коли закладаєш фундамент, повинен розуміти, яким буде дах


Які ще міфи заважають?


Другий міф, що управлінська діяльність в освіті нічого не потребує. Будь-яка людина, що зайшла в кабінет завідувача кафедри, декана, проректора, ректора може впоратися. До цього теж треба готуватися: розуміти, як забезпечити якісну освіту, знати права та обов'язки учасників процесу. А також мати уявлення про протипожежну безпеку, протиепідемічні заходи, документування, організацію охорони праці, вміти формувати імідж.




Що змінилося у навчальному процесі за останні роки?


Британська система вважається однією з кращих по якості. У ній кадри підбирають під конкретну програму. Більше того, вона адаптується під потреби кожного студента, враховує його інтереси.
У нас же часто підбираємо викладачів на кафедру, а не під програму. А інтереси студентів поступаються перед інтересами викладачів.
Маємо виходити з того, що студент обирає спеціальність, де має шанс стати успішним. Він здобуває освіту, аби працювати й отримувати гідну зарплату.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Звільнився викладач, який відмовлявся проводити пари українською
Ми розробили положення про гаранта координатора програми. Його роль в освітньому процесі зростає. Має змінюватися співвідношення, стосунки між відповідальними особами: гарант завідувач кафедри деканат. Гарант разом із деканатом формує навчальний план. Завкафедри й викладачі є виконавцями, повинні цей план реалізувати. Ось тут важливо, щоб на кожній ділянці було розуміння своєї місії, функціоналу і відповідальності.


Студенти сприймають лектора не більше 20 хвилин


Онлайн-навчання в КНУ триває понад півроку. Які висновки можете зробити?


Дистанційне навчання показало, що у викладанні ми залишилися на рівні 80-90-х років минулого століття. На лекціях намагаємося розповісти те, що є у підручнику. Дистанційно студенти сприймають монолог лектора не більше 20 хвилин. За цей час треба викласти найважливіше. Решту матеріалу студент опрацьовує самостійно. А далі долучатися до обговорення й дискусії.
Звісно, є предмети, де лекція потрібна. Скажімо, у математиці це спільне розв'язання задач. Я часто наводжу студентам приклад Джоан Роулінг. Коли вона описувала Хогвардс, нічого не вигадувала. Це звичайна британська система освіти. Спочатку певні завдання, вступ до курсу, а далі бібліотека, лабораторії. І співпраця із тьютором, який спрямовує зусилля, заповнює прогалини у знаннях.


Ми ж сприймаємо студента як "посудину", куди маємо накидати інформації.


Так, але забуваємо, що у студентів зараз такий самий доступ до літератури, як і у лекторів. Отже, маємо змінити підходи до викладання та переорієнтуватися на спільне творення знань. В іншому разі залишимося на узбіччі й перетворимося на ремісників.


Що найголовніше в онлайн навчанні?


Інтерактивність. Інакше студент відключається у прямому й переносному сенсі. Замість нього стоїть "аватарка". Викладач повинен давати кожному завдання, яке потрібно виконати колективно. Найкращий формат спільні проєкти. Тоді всі відчувають залученість у процес. Як казав Григорій Сковорода: "Спільна праця веде до успіху". Традиційні питання семінарського заняття сьогодні не працюють. Сучасна освіта це не просто трансляція знань, це соціальне середовище, взаємозбагачення й партнерські взаємини між учасниками освітнього процесу.


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Міносвіти радить вузам перейти на змішану форму навчання

Зараз обговорюється створення онлайн-курсів. Київський національний університет готовий до цього?


Онлайн-курси не так просто зробити. Там є свої правила. Скажімо, потрібно знати, як проводити підсумкові перевірки після таких курсів. Часто для контролю знань ми обираємо тести. Але у США наука тестологія існує понад сто років. І вони дискутують над тим, як студенти сприймають тестування, як треба формулювати питання й відповіді. Ми ж без жодних докорів сумління пишемо тести, не знаючи, чи насправді вони адекватно оцінюють знання. Завдання тесту, як і будь-якої екзаменаційної роботи, оцінити, що студент засвоїв. Сьогодні шукаємо, хто для нас, для викладачів, провів би курс тестології.


Очевидно, що і після карантину частина дистанційного навчання залишиться. Чи не призведе це до скорочення викладачів?


Ні. Це і є принциповий момент має змінитися підхід до читання лекцій - від інформаційного, як зараз, до методологічно-проблемного. Направду це непросто вимоги до викладачів зростають, але іншого шляху немає.


Просто цікаво це у цирку. А в освіті: цікаво це потрібно


Як дотримуватися балансу у відносинах студентів, викладачів та адміністрації?

Єдина можливість постійна комунікація. На жаль, у нас кожен ізолюється у свою печеру і не знає, що поруч робить інший. Наприклад, студенти Інституту журналістики не знають, що відбувається у виставковому кампусі. Я намагаюся вибудувати горизонтальні університетські зв'язки. Сила університету саме у цьому, в синергії. Якщо її немає ми всі програємо.

Треба зводити докупи людей. Це має робити адміністрація створювати майданчики для спілкування.
Завдання викладача навчати, читати лекції й проводити дослідження. Завдання науковця проводити дослідження й викладати. А завдання адміністрації - організувати місце зустрічі студента, викладача, науковця. Зробити так, щоб вони могли комфортно співпрацювати на результат. А в нас викладачі часто орієнтовані тільки на процес. Прийшов в аудиторію, щось прочитав, а що і як буде далі мене не обходить. Бо я ж професор!
Всі предмети мають лягати у загальну канву освітньої програми. Студенти - прагматики, вони хочуть отримувати ті знання і навички, які знадобляться їм на практиці.
Часто обговорюють, як зацікавити студентів. Зацікавити це показати потрібність курсу у загальній підготовці студента, його спрямованість на результат. Просто цікаво це у цирку. А в освіті: цікаво це потрібно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський передав президентську академію Університету Шевченка

Наскільки враховує інтереси студента система спецкурсів курсів, які можна обирати?


У нас воно як виходить? Я професор, доктор наук, у мене є монографія, значить по ній повинен бути спецкурс. Питання, чи вписується він у програму, навіть не ставиться. Але нинішні студенти просто не оберуть те, що вважають непотрібним. І ми знову повертаємося до професійного планування освіти.
Студентам треба демонструвати, що вони вивчатимуть, ким будуть на виході. Які предмети будуть цеглинками у вибудовуванні фаху. Вони зараз прагматичні. Читають програми інших університетів і часто запитують: чому нам не викладають такий-то предмет? І я змушений відповідати: тому що у нас немає фахівця.


Студенти читають програми інших університетів і запитують: чому нам не викладають цей предмет?


Ви більше управлінець чи освітянин?


Мені часто закидають, що я не доктор наук. Я кандидат наук, але професор. Це прикметна річ. 90 відсотків мого часу це адміністрування, а 10 освіта. Та, якщо брати змістовно, я більше викладач, аніж дослідник. Отримую задоволення від викладання, спілкування зі студентами.
Якби не займався адміністративною діяльністю, написав би докторську. У мене було багато чого готового. Цікавився аналітичною американською філософією, але зараз професійний інтерес змістився у бік адміністрування освіти.





Як кожна публічна людина, час від часу ви потрапляєте під інформаційні обстріли. Як реагуєте на скандали у мережі?


Негативно. Бо справді ставав жертвою інформаційних атак. Причому найчастіше абсурдних. Нинішня мода на скандали шкідлива і деструктивна. Це знищує довіру. Вона вибудовується довго, а руйнується за хвилини.

Коли у медіа з'явилися фейки щодо моїх корупційних дій (Володимир Бугров є нібито фігурантом кількох кримінальних проваджень. Зокрема, щодо отримання неправомірної вигоди у великих розмірах та домагання з використанням службового становища. - gazeta.ua), комунікаційники порадили не звертати на них увагу. Бо це абсурд. Інформація в публікаціях суперечить навіть моїй декларації, яка є у відкритому доступі. Але я завжди готовий до дискусії.

Мода на скандали шкідлива і деструктивна. Це знищує довіру


Розкажіть улюблений вірш.


Це буде Шевченкова "Доля". Мені імпонують рядки цієї поезії:
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Мене виховували, що у житті не має бути неправди. Я сприйняв цю філософію, тому часом буває важко і мені, і родині. Коли не можеш сказати правду краще промовчи. Неправда найбільше, що дратує.

По материалам: https://gazeta.ua/articles/edu-and-science/_u-vikladanni-mi-zalishilisya-na-rivni-8090h-rokiv-minulogo-stolittya-prorektor-knu/998166

Смотрите также